Третій рік поспіль, 24 лютого 2022 року близько 04:00 години ранку українці проживають один і той самий день - день початку жахіття і страху, суму і болю, сліз і розпачу, бомбардувань і сирен, який продовжується по сьогоднішній день.
Т
Третій рік поспіль, 24 лютого 2022 року близько 04:00 години ранку українці проживають один і той самий день - день початку жахіття і страху, суму і болю, сліз і розпачу, бомбардувань і сирен, який продовжується по сьогоднішній день...
Росія почала повномасштабне вторгнення по всій території України.
Вони думали, що їм буде достатньо трьох днів, щоб Україна підняла руки, Світ не вірив, що ми вистоїмо…
А ми згуртувалися над підтримкою і допомогою ЗСУ, відправляли і продовжуємо відправляти все необхідне на фронт.
Минуло три роки боротьби, очікувань та сподівань…
Сьогодні, як і в інші дні, ми згадуємо та дякуємо Збройним Силами України. Саме вони першими зустріли ворога. Завдяки ним у нас є можливість жити на своїй землі.
Ми переможемо. Зараз нам дуже важко. Але ми знаємо, що завжди стає темніше перед світанком
.
Дякуємо кожному захиснику і захисниці, які боронять нашу землю і наші життя! Вічна памʼять Героям, які віддали життя за нашу можливість дихати і ходити у вільній Україні.
Нескорені, незламні, незалежні українці. Слава Україні! Слава нації! Смерть ворогам!